: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

Дмитро Вітченко
Світлана Сиротюк

заслужені артисти України, актори Луганського російського драматичного театру

      Сталось так, що початок роботи Луганського телебачення майже співпав з початком нашої творчої праці в російському драматичному театрі. Десь з кінця 1959 року нас стали запрошувати для участі в художньо-драматичних передачах телебачення і радіомовлення. Тоді студія мала достатньо коштів не тільки для показу вистав театру, а й для створення власних телевистав, театралізованих концертних програм, які показувались по Українському, а деякі й по Центральному телебаченню. Для молодих митців це, перш за все, була можливість урізноманітнювати і вдосконалювати творчу майстерність, реклама імен та й добра матеріальна підтримка.
      Плідно над телевиставами працювали телевізійні режисери А.Косинський, Г.Доля, В.Яворський, В.Бабич і І.Хорунжий. Пам'ятаємо спільну роботу з ними над телевиставами "Трипільська трагедія", "Сповідь", "Мій бідний Марат", "Живий ланцюг". Перелік цей був би дуже довгим. Майже щомісяця телевізійний театр дарував телеглядачам свої прем'єри. Нам із Світланою часто доводилось грати в них молодих закоханих. Треба сказати, що всі артисти ставилися до роботи в цьому телевізійному жанрі з великою відповідальністю. Телебачення допомагало нам позбутися надмірного театрального пафосу, ставати в сценічному плані більш природніми і привабливими, бо екран, радіоефір залишає тебе віч-на-віч з індивідуальним, так би мовити, глядачем і слухачем.
      Активно співпрацювали ми і на обласному радіо. Нам пощастило знайомити слухачів майже з усіма творами талановитого письменника і мужньої людини Владислава Андрійовича Титова, починаючи з його широко відомої повісті "Всем смертям назло". Ми завдячуємо долі, що ця повість подарувала нам спілкування і дружбу з автором, життя і творчість якого стали незабутнім явищем у літературі й громадському житті.
      Згодом на радіо і телебаченні був здійснений запис театральної вистави за цим непересічним твором. Це надало повісті нового звучання, про що свідчила велика глядацька пошта, яку отримували і радіо, й телебачення. Мені пощастило зіграти головну роль - Сергія Петрова, прообразом якого був автор. До речі, за цю роботу В.Титов, режисер спектаклю О.Коженовський і я були удостоєні республіканської премії ЦК ЛКСМУ ім.М.Островського.
      В 1994 році саме Луганське телебачення винесло на глядацький суд мій кінодебют у фільмі "Ленін у вогняному кільці" національної кіностудії ім.Довженка, де я виконав роль В.І.Леніна. Це була спроба створити образ трагедійної постаті вождя в найтяжчі роки молодої республіки Рад. І ця робота викликала неабияку глядацьку пошту.
      Як і багатьом нашим колегам, нам приємна та увага, з якою телебачення ставиться до нашого творчого життя, особистих поглядів і вчинків у передачах циклів "Кредо" Т.Дейнегіної та "З любов'ю до вас" Ю.Казакова. Свого роду етапним на радіо став для нас із Світланою Трохимівною радіоспектакль за віршованим романом видатної української поетеси, нашої сучасниці Ліни Костенко "Маруся Чурай", яку ми здійснили з ініціативи редактора музично-інформаційних програм обласного радіо М.Пєсєнки. Четвертий рік ця радіовистава на прохання слухачів періодично повторюється в ефірі.
      Ми з обласним телебаченням у творчому плані майже ровесники і сподіваємось, що й далі воно буде відкривати шлях до глядача багатьом молодим талантам Луганщини.
      Бажаємо, щоб на цьому шляху були не тільки колючки, а й троянди глядацької вдячності.