: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

Володимир Московченко

заслужений діяч мистецтв України, головний режисер Луганського українського музично-драматичного театру

      Коли ми оцінюємо наше обласне телебачення і радіо, розмірковуємо над сьогоденням і майбутнім, то, мабуть, перш за все виходимо з самобутності і неповторності нашого краю, як і інших регіонів нашої держави. Бо саме сукупність, сузір'я цього розмаїття й неповторностей і є - Україна. І в відображенні цієї самобутності у будь-якій сфері життя - від політики до культури - мені й бачиться зміст наших телебачення і радіо - найбільш глобальних засобів міжлюдської комунікації. А їх демократичність, народність - це, напевне, головне, що поєднує телебачення й радіо з театром. Ми, можна сказати, оремо одну й ту ж широку ниву.
      Як і в театрі, на телебаченні головне - особистість митця. Скажімо, Тетяну Дейнегіну виділяє з-поміж інших свій неповторний стиль, глибокий ліризм і поетичне начало. Неповторні, неординарні в своїй телевізійній творчості також Юрій Казаков і Олена Добіна, як і на радіо - Світлана Бондарева, Галина Піскун, Валентина Кушніренко. Таке сузір'я особистостей характеризує обличчя Луганського телебачення і радіо.
      Український театр завжди знаходить свого щирого друга і пропагандиста в обласному радіо і телебаченні - і в часи скрутні, і зараз, коли з'явились більш сприятливі умови (на жаль, не в економічному плані) для розвитку українського мистецтва. Цікавими , на мій погляд, були творчі портрети наших провідних акторів - В.Куркіна, В.Медведенко, Н.Чоп, В.Тимошенко, Н.Коваль та інших у телевізійних циклах "Кредо", "З любов'ю до вас", "Наодинці з усіма". Добре висвітлювались і наші творчі перемоги, і повсякденне життя. Тісні контакти встановились між нашою літературною частиною і відповідними редакціями обласної державної телерадіокомпанії.
      А що до побажань, то вони єдині і для нас, і для вас: більш плідного розвитку в творчому плані, в пошуках нестандартної "телемови", нетрадиційних форм подачі матеріалу, в розкритті, так би мовити, таємниць творчості. До цього хочеться побажати уникнення "глянцю" в відображенні життя.
      Бажаю, щоб розширювалось коло по-справжньому творчих людей, які співпрацюють з теле- і радіоредакціями, щоб знаходили певні форми матеріальної підтримки цих митців.
      Сьогодні людей все більше цікавлять не лише глобальні проблеми, а й те, що в загальному плані зветься місцевою тематикою: і як працюють органи влади, і що відбувається в місті, районі, навіть на сусідній вулиці. І не випускати з поля зору всього цього я й бажаю нашим телерадіожурналістам.