 |
||||
|
||||
|
||||
 |
 |
||
|
||
|
||
|
Ще з раннього дитинства радіо стало для мене своєрідною "альма матер". Воно було не тільки головним джерелом інформації, а й постійним дороговказом у світі музики, мистецтва, поезії. Тим більше якщо врахувати, що моє дитинство й початок юності пройшли на заставах у невеличких прикордонних містечках Середньої Азії, де крім радіо, практично нічого не було - ні магнітофонів, ні телебачення, яке з'явилося пізніше. Саме радіо і познайомило мене з класичною музикою Радіо й телебачення дали мені зелене світло до слухачів і в нашім краю, де я живу і працюю вже більш як двадцять п'ять років. Вони надали можливость виносити свої доробки на багатотисячну аудиторію, настроювати свою творчість по камертону людських душ. За двадцять п'ять років було багато сольних програм з творів західноєвропейської, української, російської музики. Брала я участь у багатьох всесоюзних і республіканських конкурсах. Побувала в багатьох містах, як тепер кажуть, близького і далекого зарубіжжя. Та кожен раз, коли виношу на суд глядачів чергову роботу чи то у концертному залі, чи записуючись на радіо і телебаченні, відчуваю високу схвильованість і водночас радість. І коли мене знайомлять з поштою, що приходить в телерадіокомпанію після таких передач, то хочеться ще й ще нести людям добрий настрій, Віру, Надію й Любов. В одному з листів проста жінка написала: "Час зараз важкий. Та коли чуєш Віру Андріяненко, то розумієш: це голос, який допомагає жити і вижити". Лише навіть заради цього варто жити й працювати всім труднощам наперекір. |
||
| |
||
|
||
| © Луганська обласна державна телерадіокомпанія © ОО "Луганская инициатива" 2001 |