Частина 05
В ПОШУКАХ ДУШЕВНОЇ РІВНОВАГИ — (теми і герої Валентини Кушніренко)
Віктор Рожко, член НСЖ України
Серед численних тем і циклів, які вела і веде на обласному радіо Валентина Кушніренко (Казьоннова), є одна, що без перебільшення стала найголовнішою в її роботі. Прийшла вона до неї поступово. Аналізуючи листи, що надходили до редакції, звернула увагу на те, що при всій різнобарвності почуттєвої палітри переважна більшість їх, на жаль, в одній площині: від ностальгії за минулим до гніву й лайки на адресу сьогодення. І постійно не давало спокою запитання, що тут можна вдіяти, чим зарадити? Отак поступово й визріла ідея зробити в передачах "Студії зворотнього зв'язку" цикли бесід з психологом під загальною назвою "У пошуках душевної рівноваги".
"Тепер навіть важко сказати, - каже Валентина Кушніренко, - кому, власне, ця ідея належить, мені, журналістці, чи психологу Лілії Анатоліївні Блудовій, з якою я давно і плідно співробітничаю і яка працює саме в сфері стосунків між особистостями. І вже перша наша бесіда - роздуми про те, що треба жити не минулим, не майбутнім, а нинішнім - переконала в тому, що ми обрали і правильний тон, і актуальну тему".
Пішли листи від літніх людей, від ветеранів. Здебільшого автори не сприйняли цієї аксіоми - жити теперішнім. Незвичному, як правило, буває важко пробитися в свідомість, обтяжену старими рамками й канонами. Але добре вже й те, що люди охоче йшли на спілкування, здатне духовно збагачувати, що це їм було потрібно, як дощ спраглій землі.
Саме цьому сприяли й співбесідники журналістки, що розмірковували про просте і вічне. А їх в цьому циклі і в інших передачах, що готує і веде Валентина Кушніренко, дуже багато, і ще яких! Академік Геннадій Шипов, чиї розробки в галузі фундаментальної науки, зокрема, фізики торсіонних полів, широко відомі в наукових колах. І доктор політології, професор Східноукраїнського національного університету Галина Щедрова, і релігієзнавець і філософ дуже самобутня жінка з Алчевська Валентина Потерикіна, і член реріхівського об'єднання Анатолій Коцюба, і депутат обласної Ради, начальник Слов'яносербського відділу Пенсійного фонду, подвижник краєзнавства й різнобічно обдарована людина Юрій Дегтярьов, і багато, багато інших. Всі вони, як і сама журналістка, впевнені: щоб змінити світ, треба міняти свідомість, і особисту, і громадську. Це особливо важливо зараз, коли йде пошук і національної ідеї, і нової ідеології.
- В моєму житті все тісно переплелося - робота й особисте життя, - каже Валентина. - Завдяки роботі, журналістському пошуку багато героїв моїх передач стали моїми особистими друзями, багато з них познайомились між собою і в повній мірі пізнали радощі справді людського спілкування.
От, скажімо, якось послухала наші передачі, де ми вели діалоги в циклі "З глибини віків" з начальником Центрально-Донецької археологічної експедиції Національної академії наук, що базується у Перевальську, Юрієм Бровендером, вже згадувана Валентина Василівна Потерикіна. І так її зацікавила розповідь, що вона будь за що вирішила особисто доторкнутись, як кажуть, до нашої праісторії. І хоча вона не фахівець з археології - викладач Донбаського гірничо-металургійного інституту, - погодилась стати кухаркою, аби спілкуватися з багатьма учасниками цього польового семінару. Брала вона й активну участь у запровадженому багато в чому зусиллями Ю.Бровендера фестивалі "Великий степ-2000", де разом з іншими митцями, літераторами знайомила учасників зі своїми самобутніми "полотняними піснями".
А хіба можна не захопитись духовним подвижництвом Ганни Олександрівни Подвисоцької - ветерана українського музично-драматичного театру, яка добре знала видатного українського поета-лірика Володимира Сосюру і чиї спогади про нього лунали і на нашому, і на Харківському державному радіо. Не один рік ця вже досить літня жінка збирала матеріали про діяльність комсомольського підпілля в Луганську в роки Вітчизняної війни, частка яких передавалась по радіо.
Багато цікавого і корисного в пошуку тем дає і листування з постійними слухачами К.Павліковою з Сєвєродонецька, М.Іванченко з Нового Айдару і багатьма іншими.
- Знаєте, - говорить Валентина Василівна Кушніренко, - спілкуючись зі своїми авторами, з героями наших передач, прийшла до остаточного висновку - нема і не може бути духовної провінції чи столиці. Все залежить від людей. А наш край - це особлива культура, в якій тісно переплелися і скіфська, і слов'янська давнина, і набуте прийдешніми за ними поколіннями тих, хто жив і працював тут, хто зараз продовжує справу батьків і дідів. І дуже важливо, щоб зерна вічних істин добра, взаємності, злагоди, закладених ними, проростали знов і знов і давали змогу поступово змінювати емоційний фон на більш позитивний. А що воно так і буде, свідчать і листи людей Луганщини.
От що написав Віктор Іванович Блохін з селища Білокуракине.
"Ваші прості й проникливі передачі допомагають нам виживати в цей скрутний час. Послухаєш Вас і здається, що всі біди й негаразди пройдуть, і віримо в кращі часи".
Додати до цього, як кажуть, нічого, та й, мабуть, не треба.
"Тепер навіть важко сказати, - каже Валентина Кушніренко, - кому, власне, ця ідея належить, мені, журналістці, чи психологу Лілії Анатоліївні Блудовій, з якою я давно і плідно співробітничаю і яка працює саме в сфері стосунків між особистостями. І вже перша наша бесіда - роздуми про те, що треба жити не минулим, не майбутнім, а нинішнім - переконала в тому, що ми обрали і правильний тон, і актуальну тему".
Пішли листи від літніх людей, від ветеранів. Здебільшого автори не сприйняли цієї аксіоми - жити теперішнім. Незвичному, як правило, буває важко пробитися в свідомість, обтяжену старими рамками й канонами. Але добре вже й те, що люди охоче йшли на спілкування, здатне духовно збагачувати, що це їм було потрібно, як дощ спраглій землі.
Саме цьому сприяли й співбесідники журналістки, що розмірковували про просте і вічне. А їх в цьому циклі і в інших передачах, що готує і веде Валентина Кушніренко, дуже багато, і ще яких! Академік Геннадій Шипов, чиї розробки в галузі фундаментальної науки, зокрема, фізики торсіонних полів, широко відомі в наукових колах. І доктор політології, професор Східноукраїнського національного університету Галина Щедрова, і релігієзнавець і філософ дуже самобутня жінка з Алчевська Валентина Потерикіна, і член реріхівського об'єднання Анатолій Коцюба, і депутат обласної Ради, начальник Слов'яносербського відділу Пенсійного фонду, подвижник краєзнавства й різнобічно обдарована людина Юрій Дегтярьов, і багато, багато інших. Всі вони, як і сама журналістка, впевнені: щоб змінити світ, треба міняти свідомість, і особисту, і громадську. Це особливо важливо зараз, коли йде пошук і національної ідеї, і нової ідеології.
- В моєму житті все тісно переплелося - робота й особисте життя, - каже Валентина. - Завдяки роботі, журналістському пошуку багато героїв моїх передач стали моїми особистими друзями, багато з них познайомились між собою і в повній мірі пізнали радощі справді людського спілкування.
От, скажімо, якось послухала наші передачі, де ми вели діалоги в циклі "З глибини віків" з начальником Центрально-Донецької археологічної експедиції Національної академії наук, що базується у Перевальську, Юрієм Бровендером, вже згадувана Валентина Василівна Потерикіна. І так її зацікавила розповідь, що вона будь за що вирішила особисто доторкнутись, як кажуть, до нашої праісторії. І хоча вона не фахівець з археології - викладач Донбаського гірничо-металургійного інституту, - погодилась стати кухаркою, аби спілкуватися з багатьма учасниками цього польового семінару. Брала вона й активну участь у запровадженому багато в чому зусиллями Ю.Бровендера фестивалі "Великий степ-2000", де разом з іншими митцями, літераторами знайомила учасників зі своїми самобутніми "полотняними піснями".
А хіба можна не захопитись духовним подвижництвом Ганни Олександрівни Подвисоцької - ветерана українського музично-драматичного театру, яка добре знала видатного українського поета-лірика Володимира Сосюру і чиї спогади про нього лунали і на нашому, і на Харківському державному радіо. Не один рік ця вже досить літня жінка збирала матеріали про діяльність комсомольського підпілля в Луганську в роки Вітчизняної війни, частка яких передавалась по радіо.
Багато цікавого і корисного в пошуку тем дає і листування з постійними слухачами К.Павліковою з Сєвєродонецька, М.Іванченко з Нового Айдару і багатьма іншими.
- Знаєте, - говорить Валентина Василівна Кушніренко, - спілкуючись зі своїми авторами, з героями наших передач, прийшла до остаточного висновку - нема і не може бути духовної провінції чи столиці. Все залежить від людей. А наш край - це особлива культура, в якій тісно переплелися і скіфська, і слов'янська давнина, і набуте прийдешніми за ними поколіннями тих, хто жив і працював тут, хто зараз продовжує справу батьків і дідів. І дуже важливо, щоб зерна вічних істин добра, взаємності, злагоди, закладених ними, проростали знов і знов і давали змогу поступово змінювати емоційний фон на більш позитивний. А що воно так і буде, свідчать і листи людей Луганщини.
От що написав Віктор Іванович Блохін з селища Білокуракине.
"Ваші прості й проникливі передачі допомагають нам виживати в цей скрутний час. Послухаєш Вас і здається, що всі біди й негаразди пройдуть, і віримо в кращі часи".
Додати до цього, як кажуть, нічого, та й, мабуть, не треба.