: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      А коли йшли студійні передачі, радіокореспондент Віктор Савченко і технік-оператор Геннадій Ковальов піднялись на самісінький верх незавершеної багатоповерхової будови. Тут вони розшукали кращого бригадира комплексної бригади мулярів будуправління № 5 тресту "Луганськпромжитлобуд" Григорія Трубу і записали на плівку його розповідь для радіорепортажу "На будівлі". Тепер голос передового бригадира почують сотні тисяч радіослухачів області.
      Нещодавно виступали перед мікрофоном відомий прокатник заводу імені Жовтневої революції Михайло Крупко, знатний вибійник Микола Мамай, вибійник Федір Лисицин і багато інших. Тільки минулого року таких виступів було більше шестисот.
      Великою популярністю користується радіожурнал "Луганський щотижневик", що виходить в ефір кожної суботи. Передачі Луганського радіо знаходять гарячий відгук у слухачів, в редакцію надходить багато листів. Торік їх отримано більш як п'ять з половиною тисяч. Радіослухачі надсилають свої відгуки на передачі, розповідають про визначні події, про те, що їм сподобалось, вносять пропозиції.
      Саме враховуючи бажання слухачів, Луганське радіо започаткувало літературно-драматичні й художні передачі. З зацікавленістю, наприклад, слухають радіожурнал "Відпочивайте разом з нами", передачі "Ваші улюблені пісні", "Луганські театри перед мікрофоном"...
      ...Початок п'ятдесятих років став періодом бурхливого розвитку телебачення. Першою на Україні стала до ладу Київська республіканська телестудія (листопад 1951 р.), пізніше - Харківська (лютий 1955 р.), Донецька (серпень 1956 р.), Одеська (жовтень 1956 р.), Львівська (грудень 1957 р.).
      Наприкінці 1956 року було розпочато зведення студійно-апаратного комплексу і телевежі Луганської телевізійної студії.
      Згадує Віктор Сергійович Агєєв, тодішній головний інженер управління Міністерства зв'язку України в Луганській області:
      "Нашу Луганську телестудію можна вважати ініціативною будовою. Справа в тому, що за планами республіканських органів, її намічалося зводити значно пізніше, тому ні лімітів, ні коштів на це не було передбачено. За ініціативою обласного керівництва, і перш за все голови облвиконкому Пилипа Нестеровича Решетняка, нам було доручено розробити і погодити проект телестудії, а потім і виступити замовником її спорудження. За основу було взято проект Магнітогорської телестудії. Його значно переробили і поліпшили, і з ним я поїхав до Києва. Міністерські чиновники, а точніше, тоді співпрацівник Мінзв'язку СРСР по Україні, спочатку не хотіли його затверджувати, а коли головний зв'язківець республіки М.К.Кириченко в не дуже чемних висловах зауважив їм, що луганчани ж "наших грошей не просять", вони врешті погодились.
      Грошей ми й справді не просили. Вишукували їх самі. В місті їх не було: одночасно зводилось багато об'єктів. Назустріч нам пішли в Міністерстві вугільної промисловості України. Заступник міністра - наш земляк Анатолій Анатолійович Захаров багато зробив для того, щоб знайти більше півмільйона карбованців. І будівництво розпочалось.