: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      Десь у третьому кварталі 1956 року було здійснено нульовий цикл. Загальнобудівельні роботи вело будуправління № 2 тресту "Луганськпромжитлобуд" (нач.М.Ф.Ковалюх). Директором будівництва було призначено А.І.Файнермана, який мав досвід і зв'язківця і будівельника. Матеріали для фундаменту заготовляли за методом народної будови - зв'язківці, працівники інших підприємств постачали його з кар'єрів області. А щоб вежа стояла надійніше, вже самі будівельники поліпшили проект: замість чотириметрового заглиблення фундаментів під "лапи" зробили його п'ятиметровим.
      В процесі будівництва треба було вирішувати чимало питань, пов'язаних як із спеціальним обладнанням, так і зведенням самої вежі. За це взялися спеціалісти Донецького, Комунарського (Алчевського) управлінь "Стальконструкція"; частину секцій виготовили в Дніпропетровську.
      А щодо апаратно-студійного та іншого спецобладнання, то його нам постачили з Ленінграда, а передавачі - з Москви. Знов-таки завдяки особистим контактам з керівниками цих підприємств: ленінградцям в рахунок оплати відправили два ешелони вугілля, а в Москві - директор, що виявився нашим земляком, у вигляді презенту зажадав мати фотоальбом про рідну йому Луганщину (книг таких тоді ще не видавали).
      Разом зі мною всі дипломатичні й не дуже дипломатичні переговори в різних інстанціях вела Клавдія Олександрівна Алентьєва - енергійна, ділова жінка, заступник голови облвиконкому, як тепер кажуть, у гуманітарних питаннях. З Ленінграда, Києва, Риги та інших міст прибули спеціалісти по налагодженню і експлуатації нового для нас обладнання і устаткування.
      А вже коли технічні спроби у нас ішли повним ходом, з Києва зателефонував заступник міністра зв'язку І.А.Саванчук і "обрадував", що нам на 1959 рік виділять ліміти на обладнання. Спізнились! Воно вже у нас було і працювало"
      Студійне обладнання змонтував і ввів у дію колектив ентузіастів-однодумців: інженери В.С.Остапенко і Е.І.Гуткін, електромеханіки Є.О.Єпіфанцев, І.Ф.Галкіна, А.Т.Єщенко, М.П.Парахін та інші. Чітку подачу сигналу на двохсотметрову телевежу забезпечили експлуатаційники телецентру: перший директор Л.М.Мрозовський, С.П.Діденко, С.О.Гладушина, А.І.Поповченко, Н.Г.Карпова та інші.
      Нечисленним за складом, але дуже працелюбним і згуртованим був кістяк творчо-постановчого колективу Луганської телестудії: директор М.І.Жданов, відповідальний редактор Г.С.Довнар, режисери В.В.Яворський і В.І.Ващаєв, оператор телекамери Л.Г.Гончаров, звукорежисер О.В.Воронін, художник В.П.Коваленко, столяр-постановник І.П.Воловик, монтажниця кіноплівки О.І.Степура.
      Часто запитують, чому саме тут, у центрі, було споруджено телевежу? Спочатку планувалось її, як і весь комплекс, поставити на горі, в Кам'яному Броді, але близькість тодішнього аеропорту не дозволила внести цю точку в проект. Відкинута була й інша пропозиція - розташувати телецентр у районі Гострої Могили (до речі, це найвища в місті географічна точка), але місцеве керівництво зупинилось саме на сквері ім. 30-річчя ВЛКСМ.