: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      В грудні 1938 року обком партії, за поданням облвиконкому, розглянув питання "Про будівництво обласної радіостанції". В ньому, зокрема, відзначалось, що обласне радіомовлення, що ведеться через радіостанцію РВ-26 (м.Сталіно), не забезпечує потрібної якості громадсько-політичного і художнього радіомовлення, а також радіозв'язку з районами. Радіопередачі здійснювались на недостатньому технічному рівні. Обсяг обласного мовлення становив всього 50 хвилин на добу, що не відповідало потребам області. Зокрема, не велися літературне мовлення і передачі для дітей.
      Виходячи з цього, бюро звернулося до ЦК КП(б)У з проханням дозволити спорудити в м.Ворошиловграді обласну радіостанцію і поставити питання перед Наркоматом зв'язку про включення будівництва станції в план 1939 року. Але пізніше її проектування було перенесено на рік 40-й, а потім у зв'язку з Вітчизняною війною так і не розпочато.
      В грудні 1939 року за рішенням бюро обкому партії, крім створеної роком раніше редакції облрадіокомітету і місцевих редакцій в Алчевську, Кадіївці (Серго), Лисичанську, Красному Лучі, Старобільську, було утворено редакції останніх вістей в Олександрівському, Рубіжанському, Боково-Антрацитівському, Свердловському, Краснодонському і Попаснянському районах.
      Керівництво області уважно стежило за роботою свого ідеологічного рупору - "одного з могутніх засобів пропаганди більшовизму".
      У вже згадуваному грудні 1939 року бюро обкому КП(б)У увільнило з роботи голову обласного радіокомітету Ф.Тищенка і головного редактора Ф.Блінова. Першого - за "засорение аппарата радиокомитета чуждыми элементами и злоупотребление служебным положением" (до речі, зловживання це - оплата за відрядження в більшій кількості днів, ніж фактичне в ньому перебування); а головного редактора - "за допущение грубейших политических ошибок, что приводило к извращению текста и политического содержания передач".
      Після цього рішення аппарат комітету, який не попрацював після створення навіть року, фактично було розігнано: він був "очищен от людей, не внушающих доверия". Тепер ми знаємо, що це означало для багатьох з них. А щодо так званих "политических ошибок", то навіть незначна обмовка розцінювалась тоді як навмисна політична помилка або й "диверсія".
      Та життя тривало. На радіо приходили нові люди, які щиро прагнули зробити все можливе для поліпшення радіомовлення, що стало однією з ознак підвищення культурно-інформаційної освіченості жителів області.
      Та всі їх наміри перекреслила всенародна біда, ім'я в якої коротке й зловісне - війна.