: : : ГОВОРИТЬ I ПОКАЗУЄ ЛУГАНСЬК! : : :

      З перших днів Великої Вітчизняної значення радіо як найоперативнішого засобу інформації про події на фронтах у стократ зросло. А що вже говорити про його роль, коли йшлося про повідомлення штабів МППО про повітряні тривоги або іншу вкрай необхідну інформацію воєнного часу. Особливо підвищувалось значення колективного прослуховування радіопередач. Саме тому в січні 1942 року обласне керівництво приймає рішення "Про організацію в області аудиторій колективного радіослухання", в якому всі міськкоми, райкоми партії було зобов'язано організувати такі аудиторії при парткабінетах, клубах і хатах-читальнях, широко популяризувати серед населення їх роботу, організуючи систематичне слухання повідомлень Інформбюро та інших передач про події на фронтах, про патріотичне піднесення народу тощо.
      З наближенням лінії фронту до Ворошиловграда місцева радіостанція, а також радіовузли в містах і районах були демонтовані. Більшість працівників радіо влилася до лав Червоної Армії. Головні українські радіостанції Києва і Харкова переміщуються в Саратов і Башкирію, де на їх базі були створені чотири українських центри радіомовлення: "Радянська Україна" (02.11.42), імені Тараса Шевченка (23.11.42) і похідні радіостанції "Дніпро" та "Партизанка", які відіграли чималу роль у мобілізації радянських людей на збройну боротьбу з ворогом і стали на той час живим голосом українського народу.
      Роботу однієї з цих радіостанцій очолював наш земляк, уродженець м.Брянки, один з організаторів і керівників Республіканського радіокомітету Яків Тихонович Сірченко. Його ім'я займає гідне місце серед найвідоміших радіожурналістів і публіцистів того часу.
      З перших днів після визволення міста Ворошиловграда, а згодом і всієї області від фашистських загарбників почалось відродження і відновлення всього зруйнованого господарства і в першу чергу засобів зв'язку і радіомовлення. Вже через три дні після вигнання фашистів з міста був утворений обласний радіокомітет, його очолив А.Калмиков, а 25 лютого 1943 року наказом по Ворошиловградському облуправлінню зв'язку була утворена дирекція обласної радіотрансляційної мережі, яку очолив А.Мацієвський.
      Було поставлене завдання в найкоротший термін відродити зруйновані радіомережі і відновити радіотрансляцію в місті і області. Для цього були організовані спецбригади зв'язківців. В одній з таких бригад працював Іван Петрович Волокиткін, який саме в той час почав працювати монтером радіомереж.
      "Все ми збирали, що називається, по крихтах, - пригадував пізніше Іван Петрович. - Все було зруйновано, доводилось і випрошувати матеріали в військових частинах, і відшукувати їх в зруйнованих будинках, заводських руїнах. Вручну розбирали купи битої цегли, каміння, бетону, завали на вулицях, потім копали ями під опори і встановлювали їх; підводили до вцілілих будинків проводку і встановлювали репродуктори - такі знайомі й дорогі до болю чорні паперові "тарілки". Працювали без вихідних.